1. Словник української мови в 11 томах

дудіння

ДУДІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. дуді́ти і звуки, утворювані цією дією.

Ховалися птиці: і іволга з свистом, І одуд чубатий з.. дудінням (Щог., Поезії, 1958, 443);

В тиші виразно почулося здаля напружене дудіння багатьох моторів (Смолич, І, 1958, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дудіння — дуді́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дудіння — -я, с., розм. Дія за знач. дудіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови