1. Орфографічний словник української мови

дудіння

дуді́ння

іменник середнього роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дудіння — -я, с., розм. Дія за знач. дудіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дудіння — ДУДІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. дуді́ти і звуки, утворювані цією дією. Ховалися птиці: і іволга з свистом, І одуд чубатий з.. дудінням (Щог., Поезії, 1958, 443); В тиші виразно почулося здаля напружене дудіння багатьох моторів (Смолич, І, 1958, 97). Словник української мови в 11 томах