1. Словник української мови в 11 томах

дудіти

ДУДІ́ТИ, ди́ш, ди́ть, недок., розм.

1. Грати на дудці або іншому духовому інструменті.

З правого боку озера, обложившись зеленим очеретом, сидів Василь і щосили дудів у зелену дудку (Мирний, IV, 1955, 23).

2. Те саме, що дудніти 1.

Дудів одуд біля річки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дудіти — дуді́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дудіти — -диш, -дить, недок., розм. 1》 Грати на дудці або іншому духовому інструменті. 2》 Те саме, що дудніти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дудіти — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови