дука

ДУ́КА, и, ч., заст. Багата людина; багач, багатій.

У дуки служила — болячку заробила (Укр.. присл.., 1955, 60);

Грицько — багатир, дука; у його три пари волів, дві шкапи, ціла сотня овець (Мирний, III, 1954, 15);

Скривдив якось дука Клим Удову Кирюшу, — Одхватив шматок городу І родючу грушу (Воскр., З перцем!. 1957, 91).

Значення в інших словниках

1. дука — ду́ка: — багач [53] — багач, багатій [51;52]  Словник з творів Івана Франка
2. Дука — Ду́ка прізвище  Орфографічний словник української мови
3. дука — Багатій, БАГАТИР, багач; дукар, дукач.  Словник синонімів Караванського
4. дука — [дука] -кие, д. і м. -уц'і  Орфоепічний словник української мови
5. дука — -и, ч., заст. Багата людина; багач, багатій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. дука — див. багатий  Словник синонімів Вусика
7. дука — БАГА́Ч (той, хто має багатство), БАГАТІ́Й, БАГА́ТИЙ, БАГАТИ́Р розм., СИ́ТИЙ перев. мн., ТОВСТОСУ́М розм., ТОВСТОПУ́ЗИЙ зневажл., ДУ́КА заст., ДУКА́Р заст., ДУКА́Ч заст., КАПІТАЛІ́СТ розм., жарт.; КРЕЗ (про надзвичайно багату людину).  Словник синонімів української мови
8. дука — Дука, -ки м. Князь, знатный господинъ, богачъ. ЗОЮР. І. 21. Пани й панята, дуки, княжата з'їхались труну провожати. К. Досв. 141. Аж ніхто не радиться, не поражається на славную Україну гуляти...  Словник української мови Грінченка