дурнуватий

ДУРНУВА́ТИЙ, а, е, розм.

1. Трохи дурний (у 1 знач.).

Улас злидень та ледащо: його мати трохи пришелепувата, дурнувата, плаксива та лінива (Н.-Лев., III, 1956, 334);

Якийсь дурнуватий цуцик із верескливим гавканням накинувся на машину (Руд., Остання шабля, 1959, 185).

2. Який виражає деяку розумову обмеженість, тупість.

Перед дверима стояв боком зовсім інший, звичайний собі хлопець з звичайним, трохи дурнуватим обличчям (Ів., Вел. очі, 1956, 46);

Володислав кліпав своїми дурнуватими очима (Хижняк, Д. Галицький, 1958,413).

3. Те саме, що дурни́й 3.

Дурнуваті вигадки про «страхіття колгоспного життя».. лишалися для Таубенфельда незграбною витівкою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 57).

Значення в інших словниках

1. дурнуватий — дурнува́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. дурнуватий — -а, -е, розм. 1》 Трохи дурний (у 1 знач.). 2》 Який виражає деяку розумову обмеженість, тупість. 3》 Те саме, що дурний 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дурнуватий — дурнува́тий: ◊ дурнува́тий помідор → помідор  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. дурнуватий — див. дурний  Словник синонімів Вусика
5. дурнуватий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. дурнуватий — Дурнува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)