дурочка

ДУ́РОЧКА, и, ж. Пестл. до ду́рка.

— Бач, дурочко! — ласкаво мовила вона мені (Мирний, IV, 1955, 345);

[Кіндрат Антонович:] Дурочка ти! Ну і нащо мені чужі молодиці, коли у мене своя є голубочка-сизоперочка? (Крон., II, 1958, 248);

*У порівн. [Мар’яна:] Чого ви хочете від мене? Щоб я.. скакала та реготала, як та дурочка? (Вас., III, 1960, 39).

Значення в інших словниках

1. дурочка — ду́рочка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови