душечка

ДУ́ШЕЧКА, и, ж. Пестл. до душа́ 1-3, 5.

Я до неї кинулась, перехрестила. Воно зітхнуло разочок, і душечка її одлтіла… (Вовчок, 1,1955, 269);

Якби оце мені вмерти, тут у малині. Хай тоді шукають, хай жаліють, який я був ловкий хлопчик, свята душечка (Довж., II, 1959, 16);

Ліс більшає, густішає. По дорозі — ні лялечки, ні душечки (Коцюб., III, 1956, 136);

// розм. Уживається при пестливому звертанні до жінок.

Далі дівчата, буцімто жартуючи, і заспівали: Та ти, душечко, наша Мар’єчко! (Кв.-Осн., II, 1956, 76);

— Жінко-душечко! Приголуб мене, щебетушечко! (Рудан., Тв., 1956, 65).

Значення в інших словниках

1. душечка — ду́шечка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. душечка — -и, ж. Пестл. до душа 1-3), 5). || розм. Уживається в пестливому звертанні до жінок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. душечка — ні (живо́ї) душі́, перев. зі сл. нема́, не було́ і т. ін. Абсолютно нікого, жодної людини. Хоч ні душі нема близько, а їй здається, буцімто усі люди так на неї і дивляться (Г.  Фразеологічний словник української мови
4. душечка — Душенька, душечка, -ки ж. ум. отъ душа.  Словник української мови Грінченка