дядьківський

ДЯ́ДЬКІВСЬКИЙ, а, е. Належний дядькові (у 1-3 знач.).

Погиба, поклавши голову на сіно, лежить у дядьківській клуні (Стельмах, II, 1962, 50);

Вона їхала на газиках, тряслась на дядьківських возах.. Та більше йшла (Автом., Так народж. зорі, 1960, 9);

// Власт. дядькові (у 3 знач.).

Крізь трохи зіщулені вії дивилися допитливо-розумні, з дядьківською хитринкою, сірі очі (Жур., Опов., 1956,14);

[Сокіл:] В тебе ще стара, дядьківська психологія інколи верх бере… (Зар., Антеї, 1962, 52).

Значення в інших словниках

1. дядьківський — дядькі́вський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дядьківський — -а, -е. Належний дядькові (у 1-3 знач.). || Власт. дядькові (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови