дячок

ДЯЧО́К, чка́, ч., розм. Те саме, що дяк 1.

Батюшка своїм звичайним голосом проказував молитви, дячок поважно й швидко вичитував з книжок (Вас., І, 1959, 203);

*У порівн. Вийде хлопець, в груди вдарить.. І по писаному шпарить, Мов справжнісінький дячок (С. Ол., Вибр., 1959, 272).

Значення в інших словниках

1. Дячок — Дячо́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. дячок — -чка, ч., розм. Те саме, що дяк 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дячок — Дяк, (дружина) дячиха, (дочка) дяківна, (син) дяченко, (внучка) дяченківна, (дитина) дяченя, дяченятко  Словник чужослів Павло Штепа
4. дячок — ДЯК (служитель православної церкви найнижчого рангу), ПСАЛО́МНИК, ПСАЛО́МЩИК, ДЯЧО́К розм. Прийшли попи — почитали, прийшли дяки — поспівали (приказка); Ось цей пише, що був "служитель культу". Що це означає? Був він псаломщиком, церковним регентом..? (Ю.  Словник синонімів української мови
5. дячок — Дячо́к, -чка́, -чко́ві; дячки́, -чкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дячок — Дячок, -чка м. Дьячокъ. А ти, дячку учений, над школами вибраний, скажи мені, дячку, що то єсть їден? Чуб. V. 1080.  Словник української мови Грінченка