дідів

ДІ́ДІВ, дова, дове. Належний дідові (у 1-3 знач.).

— Дідова оселя снігом прикрита (Мирний, II, 1954, 66);

Вустимко стежить.. за дідовою рукою (Багмут, Опов., 1959, 11).

Значення в інших словниках

1. дідів — ді́дів прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дідів — -дова, -дове. Належний дідові (у 1-3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дідів — Ді́дів, ді́дова, ді́дове  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дідів — Дідів, -ова, -ве Дѣдовъ, принадлежащій дѣду. Дідова дочка. Дідового сусіда молотники. Ном. № 9350. Пан глянув на дідів город. Чуб. Зробила дідовій дочці так, щоб вона позою побігла. ЗОЮР. ІІ. 24.  Словник української мови Грінченка