дільце
ДІ́ЛЬЦЕ́, ді́льця́, с. Зменш.-пестл. до ді́ло 1, 3; невелике діло.
— Це Соня розписку написала мені.., так оце доручаю їй одно дільце в економії (Вас., І, 1959, 256);
— А що тобі? — пита Панас. — Є дільце, дядечку, до вас (Гл., Вибр., 1957, 111);
— До речі, в мене там і дільце одне є, заїдемо разом до колгоспу (Ле, В снопі.., 1960, 13).
Словник української мови (СУМ-11)