дільчий

ДІ́ЛЬЧИЙ, а, е, юр., заст. Який ділить, розділяє що-небудь.

∆ Ді́льчий акт — юридично оформлений документ про поділ, відокремлення майна.

Значення в інших словниках

1. дільчий — ді́льчий прикметник юр., арх.  Орфографічний словник української мови
2. дільчий — -а, -е, юр., заст. Який ділить, розділяє що-небудь. Дільчий акт — юридично оформлений документ про поділ, відокремлення майна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дільчий — Ді́льчий, -ча, -че; -чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дільчий — Дільчий, -а, -е Раздѣльный. Дільчий акт, реєстр.  Словник української мови Грінченка