діляга

ДІЛЯ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Той, хто у всіх справах переслідує особисті інтереси, з вузько практичних міркувань забуває про принципову, суспільно-політичну сторону справи.

В агента гроші і баклага Червоного вина. Чи то шпигун, а чи діляга — Шофер того не зна (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 116);

*У порівн. Голова [колгоспу],.. а міркує, наче дріб’язковий діляга (Вол., Місячне срібло, 1961, 211).

Значення в інших словниках

1. діляга — діля́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. діляга — -и, ч. і ж., зневажл. Той, хто у всіх справах переслідує особисті інтереси, з вузько практичних міркувань забуває про принциповий аспект справи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. діляга — ПІДПРИЄ́МЕЦЬ (організатор вигідних справ, прибуткових операцій), БІЗНЕСМЕ́Н, ДІЛО́К зневажл., ДІЛЯ́ГА зневажл. (той, хто, спритно ведучи такі справи, вдається до будь-яких засобів для досягнення мети).  Словник синонімів української мови