1. Словник української мови в 11 томах

дільчий

ДІ́ЛЬЧИЙ, а, е, юр., заст. Який ділить, розділяє що-небудь.

∆ Ді́льчий акт — юридично оформлений документ про поділ, відокремлення майна.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дільчий — ді́льчий прикметник юр., арх. Орфографічний словник української мови
  2. дільчий — -а, -е, юр., заст. Який ділить, розділяє що-небудь. Дільчий акт — юридично оформлений документ про поділ, відокремлення майна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дільчий — Ді́льчий, -ча, -че; -чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дільчий — Дільчий, -а, -е Раздѣльный. Дільчий акт, реєстр. Словник української мови Грінченка