дітки
ДІ́ТКИ, ток, мн. Зменш.-пестл. до ді́ти¹ 2.
Ці пісні зібрані на Україні поміж людьми. Співали і старі, і молоді, і дітки (Вовчок, VI, 1956, 342);
Оженивсь я… жінка гарна… Було троє в нас діток (Фр., X, 1954, 240);
А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє 3 дітками своїми (Шевч., II, 1953, 363);
*Образно. Приходить вона [зима] в село страшною хуртовиною, приводить за собою своїх діток, — хизи й охизи та тріскучі морози… (Мирний, II, 1954, 110);
*У порівн. Мене й Катрю доглядала [тітка] і жалувала, як своїх рідних діток (Вовчок, VI, 1956, 297).
Словник української мови (СУМ-11)