екватор

ЕКВА́ТОР, а, ч., геогр. Уявна лінія, що проходить навколо земної кулі на рівній віддалі від обох полюсів і ділить її на Північну та Південну півкулі.

По обидві сторони від екватора, між азіатським і австралійським материками, розкинулася найбільша в світі острівна країна Індонезія (Наука.., 7, 1958, 51);

За нами давно вже лишився Північний тропік, а десь перед полуднем капітан корабля сповістив по радіо, що ми перетинаємо екватор (Дмит., Там де сяє.., 1957, 41).

∆ Магні́тний еква́тор, фіз. — уявна замкнена лінія на земній поверхні, що сполучає точки, в яких вертикальна складова напруженості магнітного поля Землі і магнітне нахилення дорівнюють нулю.

Ізокліни, де магнітна стрілка [компаса] лежить горизонтально, або нахилення її дорівнює 0°, мають назву магнітного екватора (Курс заг. геол., 1947, 23);

Небе́сний еква́тор, астр. — велике коло небесної сфери, що являє переріз сфери площиною, перпендикулярною до осі світу.

Площина, що перпендикулярна до осі світу і проходить через центр небесної сфери, називається площиною небесного екватора, а лінія перетину її з небесною сферою — небесним екватором (Астр., 1956, 19).

Значення в інших словниках

1. екватор — еква́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. екватор — Рівник, рівноденник.  Словник синонімів Караванського
3. екватор — Экватор — equator — Äquator – географічний Е. – лінія перетину земної кулі з площиною, що проходить через центр Землі, перпендикулярно до осі її обертання. Всі точки Е. мають географічну широту 0о. Цей...  Гірничий енциклопедичний словник
4. екватор — -а, ч., геогр. Уявна лінія, що проходить навколо земної кулі на рівній віддалі від обох полюсів і ділить її на Північну та Південну півкулі. Екватор кришталика анат. — лінія, що відділяє передню поверхню кришталика від задньої.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. екватор — Рівник  Словник чужослів Павло Штепа
6. екватор — А, ч., студ. Середина навчання у ВНЗ — зимова сесія третього курсу. Як будем святкувати екватор?  Словник сучасного українського сленгу
7. екватор — (-а) ч.; студ. Час після зимової сесії на третьому курсі, середина навчання у вузі. На третьому курсі, відразу після "екватора", він ледь не вчинив найдурнішої речі у своєму житті (Л. Дереш, Культ). БСРЖ, 710.  Словник жарґонної лексики української мови
8. екватор — еква́тор (від лат. aequator – рівнодільник) 1. Окружність. 2. Е. географічний – лінія перетину земної кулі площиною, що проходить через центр Землі, перпендикулярно до осі її обертання; поділяє Землю на дві півкулі – Північну й Південну. 3.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. екватор — Паралель, площина якої проходить через центр Землi i перпендикулярна до осi, що проходить через 2 географiчнi полюси.  Універсальний словник-енциклопедія
10. екватор — Еква́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)