екер
Е́КЕР, а, ч. Простий геодезичний прилад для побудови на місцевості кутів певної величини, головним чином 90°, 60° або 45°.
Для планування пришкільної земельної ділянки і при інших подібних роботах необхідно мати спеціальний прилад — екер (Гурток «Умілі руки..», 1955, 132).
Словник української мови (СУМ-11)