екзальтація
ЕКЗАЛЬТА́ЦІЯ, ї ж., книжн. Надмірне захоплення чимось, збудження під впливом чого-небудь.
Інколи ж його просто гедзь нападав — і тоді він ставав нестерпучим: пускав Раїсі шпильки, глузував з її екзальтації (Коцюб., І, 1955, 330);
Молитовна екзальтація розслабила його вкрай, зігнула згорбила (Ле, Наливайко, 1957, 216).
Словник української мови (СУМ-11)