екзальтація
ЕКЗАЛЬТА́ЦІЯ, ї ж., книжн. Надмірне захоплення чимось, збудження під впливом чого-небудь.
Інколи ж його просто гедзь нападав — і тоді він ставав нестерпучим: пускав Раїсі шпильки, глузував з її екзальтації (Коцюб., І, 1955, 330);
Молитовна екзальтація розслабила його вкрай, зігнула згорбила (Ле, Наливайко, 1957, 216).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- екзальтація — Екзальта́ція: — захоплення, захват [47] Словник з творів Івана Франка
- екзальтація — екзальта́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- екзальтація — ЕКЗАЛЬТАЦІЯ – ЕКЗАЛЬТОВАНІСТЬ Екзальтація, -ї, ор. -єю, книжн. Надмірне захоплення чимось, збудження під впливом чогось: хвороблива екзальтація, сентиментальна екзальтація, надмірна екзальтація. Екзальтованість, -ності, ор. -ністю. Літературне слововживання
- екзальтація — Захопленість, збудженість, захоплення, захват, збудження, піднесення, сил. ЕКСТАЗА, вибух емоцій; екзальтованість. Словник синонімів Караванського
- екзальтація — -ї, ж. Надмірне захоплення чимось, збудження під впливом чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- екзальтація — екзальта́ція (лат. exaltatio, від exaltus – дуже високий) збуджений стан, надмірна захопленість. У психіатрії – стан збудження без потьмарення свідомості. Словник іншомовних слів Мельничука
- екзальтація — Екзальта́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)