екстравагантний
ЕКСТРАВАГА́НТНИЙ, а, е, книжн. Який привертає увагу своєю незвичайністю, своєрідністю і не відповідає загальноприйнятим звичаям, нормі, моді.
Швидко і звично стала вона одягати свій костюм, — на диво сміливий і екстравагантний (Собко, Запорука.., 1952, 94);
// Незвичайний, чудний, химерний (про людину).
Софі розсміялася: — Ви вважаєте мене екстравагантною? Так не забудьте ж, що я виховувалася в Парижі… (Бурл., Напередодні, 1956, 185).
Словник української мови (СУМ-11)