1. Словник української мови в 11 томах

екстравагантний

ЕКСТРАВАГА́НТНИЙ, а, е, книжн. Який привертає увагу своєю незвичайністю, своєрідністю і не відповідає загальноприйнятим звичаям, нормі, моді.

Швидко і звично стала вона одягати свій костюм, — на диво сміливий і екстравагантний (Собко, Запорука.., 1952, 94);

// Незвичайний, чудний, химерний (про людину).

Софі розсміялася: — Ви вважаєте мене екстравагантною? Так не забудьте ж, що я виховувалася в Парижі… (Бурл., Напередодні, 1956, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екстравагантний — екстравага́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. екстравагантний — кн. (одяг) не звичайний, своєрідний, оригінальний, чудернацький, неґ. фіглярський; (хто) чудний, химерний, ЕКСЦЕНТРИЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. екстравагантний — -а, -е. Який привертає увагу своєю незвичайністю, своєрідністю і не відповідає загальноприйнятим звичаям, нормі, моді. || Незвичайний, чудний, химерний (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. екстравагантний — Примхливий Словник чужослів Павло Штепа
  5. екстравагантний — екстравага́нтний (від франц. extravagant – безглуздий, недоладний) той, що привертає увагу своєю незвичайністю, виділяється чимось, що не відповідає загальноприйнятим звичаям, нормам, моді. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. екстравагантний — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ (який відрізняється від інших, чимось виділяється), НЕОРДИНА́РНИЙ книжн., ОСОБЛИ́ВИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕЗВИ́ЧНИЙ, НЕЗВИ́КЛИЙ рідше (до якого ще не звикли); ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн. Словник синонімів української мови