електричний

ЕЛЕКТРИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до еле́ктрика.

Саме потреби практики спонукали вчених зайнятися вивченням магнітних і електричних явищ (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 8);

Марійка розповіла, скільки електричної енергії даватиме нова гідростанція (Донч., V, 1957, 346);

// Який дає електрику (у 2 знач.).

Електричний генератор; Електрична батарея; Електрична станція;

// По якому проходить електричний струм.

Зрубані стовпи з електричними проводами лежать поперек вулиці (Кучер, Чорноморці, 1956, 145).

2. Який діє за допомогою електрики.

Написавши до тебе одкритку, сідаю в електричний трамвай і їду на край міста (Коцюб., III, 1956, 350);

Дзвінко співа електрична пила (Мур., Ідуть.., 1951, 175);

//Який утворюється електрикою.

Погасивши електричне світло і лігши на широку софу.., я довго дивилась на смуги місячного світла (Л. Укр., III, 1952, 576).

∆ Електри́чна дуга́ див. дуга́.

3. Який має органи, що утворюють електричні розряди.

Де пропливають електричні скати, Де гнізда в’ють крикливі баклани, Унукам любить він оповідати (Рильський, І, 1956, 59).

Значення в інших словниках

1. електричний — електри́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. електричний — -а, -е. 1》 Прикм. до електрика. || Такий, що пов'язаний з електрикою, властивий їй. || Який дає електрику (у 2 знач.). Електричний генератор. || Яким тече електричний струм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. електричний — електри́чний пов’язаний з електрикою, властивий їй; ¤ е. заряд – сукупність якоїсь кількості електронів, позитронів, протонів, іонів; ¤ е. розряд – а) зменшення е. заряду на тілі внаслідок переходу його на інші тіла; б) проходження...  Словник іншомовних слів Мельничука
4. електричний — Електри́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)