електрокардіографія

ЕЛЕКТРОКАРДІОГРА́ФІЯ, ї, ж. Метод клінічного дослідження функціонального стану серця, оснований на графічній реєстрації електричних імпульсів, які виникають у серцевому м’язі під час його роботи.

Електрокардіографія дедалі дістає все ширшого застосування в експериментальних дослідженнях (Фізіол. ж., II, 1, 1956, 42).

Значення в інших словниках

1. електрокардіографія — електрокардіогра́фія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. електрокардіографія — -ї, ж. 1》 Розділ кардіології, що вивчає механізми електричної активності серця. 2》 Метод клінічного дослідження функціонального стану серця, оснований на графічній реєстрації електричних імпульсів, які виникають у серцевому м'язі під час його роботи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. електрокардіографія — електрокардіогра́фія (від електро... і кардіографія) графічний запис електричних потенціалів, що виникають у серцевому м’язі під час його роботи, за допомогою електрографа. Застосовують для діагностики захворювань серцево-судинної системи.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. електрокардіографія — Метод дослідження діяльності серця, базований на реєстрації електричних потенціалів, викликаних протіканням функціональних струмів (біострумів) у серцевому м'язі; дає можливість оцінити стан провідної системи серця...  Універсальний словник-енциклопедія