емпіріокритицизм

ЕМПІРІОКРИТИЦИ́ЗМ, у, ч. Реакційний суб’єктивно-ідеалістичний напрям у буржуазній філософії кінця XIX ст., який заперечує об’єктивне існування матеріального світу і розглядає його як явище свідомості і поєднання відчуттів; махізм.

У західноєвропейській буржуазній філософії великого поширення набула тоді [у 1907 р.] реакційна ідеалістична філософія — емпіріокритицизм (Біогр. Леніна, 1955, 99).

Значення в інших словниках

1. емпіріокритицизм — емпіріокритици́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. емпіріокритицизм — -у, ч. Суб'єктивно-ідеалістичний напрям у філософії кінця 19 ст., який заперечував об'єктивне існування матеріального світу і розглядав його як явище свідомості й поєднання відчуттів; махізм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. емпіріокритицизм — емпіріокритици́зм (від грец. εμπειρία – досвід і критицизм) реакційний суб’єктивно-ідеалістичний напрям у буржуазній філософії кінця 19 – початку 20 ст.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. емпіріокритицизм — Позитивістський напрямок у філософії на межі XIX / XX ст., який вимагав усунення з людського пізнання суб'єктивних, метафізичних та апріорних факторів як ненаукових і таких, що не піддаються перевірці (Р. Авенаріус, Е. Мах).  Універсальний словник-енциклопедія
5. емпіріокритицизм — ЕМПІРІОКРИТИЦИЗМ — другий етап розвитку позитивізму, заснований на поч. XX ст. фізиком Махом та філософом Авенаріусом. Відроджує суб'єктивний ідеалізм Берклі. Декларує прагнення подолати протистояння матеріалізму та ідеалізму. В центрі вчення...  Філософський енциклопедичний словник
6. емпіріокритицизм — Емпіріокритици́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)