емпіріокритицизм
емпіріокритици́зм
-у, ч.
Суб'єктивно-ідеалістичний напрям у філософії кінця 19 ст., який заперечував об'єктивне існування матеріального світу і розглядав його як явище свідомості й поєднання відчуттів; махізм.
Великий тлумачний словник сучасної української мови