енгармонізм
ЕНГАРМОНІ́ЗМ, у, ч., муз. Прирівнювання і ототожнювання звуків однакових за висотою, але різних за назвою і графічним зображенням.
Складні гармонічні утворення, енгармонізм акордів, строго витримане чотириголосся, малорухомий у багатьох місцях бас — все це типові риси професіонального хорового мистецтва (Нар. тв. та етн., 2, 1968, 64).
Словник української мови (СУМ-11)