Словник української мови в 11 томах

еполети

ЕПОЛЕ́ТИ, ів, мн. (одн. еполе́т, а, ч.). Парадні офіцерські погони з гаптуванням у дореволюційній російській і деяких іноземних арміях.

Господар стояв серед хати мовчки й тільки дивився, як роздягались гусари, як заблищали їх еполети та коміри (Н.-Лев., III, 1956, 148);

До них підскочив на коні офіцер зі срібними еполетами (Донч., III, 1956, 181).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. еполети — -ів, мн. (одн. еполет, -а, ч.). Парадні офіцерські погони з гаптуванням у дореволюційній російській та деяких іноземних арміях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. еполети — Нараменнички  Словник чужослів Павло Штепа
  3. еполети — еполе́ти (франц. epaulettes, зменш. від epaule – плече) вузькі, заокруглені на кінці погони, де розміщуються знаки розрізнення. Належність парадної форми офіцерів, генералів, адміралів в арміях і флотах багатьох країн, у тому числі в армії дореволюційної Росії.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. еполети — Срібна, золота або з матеріалу мундира стрічка з відзнаками військового ступеня.  Універсальний словник-енциклопедія