еполети
ЕПОЛЕ́ТИ, ів, мн. (одн. еполе́т, а, ч.). Парадні офіцерські погони з гаптуванням у дореволюційній російській і деяких іноземних арміях.
Господар стояв серед хати мовчки й тільки дивився, як роздягались гусари, як заблищали їх еполети та коміри (Н.-Лев., III, 1956, 148);
До них підскочив на коні офіцер зі срібними еполетами (Донч., III, 1956, 181).
Словник української мови (СУМ-11)