епідерміс

ЕПІДЕ́РМІС, у, ч.

1. Зовнішній шар шкіри у тварини і людини, що складається з багатошарового плоского епітелію.

Білки верхнього шару шкіри — епідермісу — особливо багаті на такі амінокислоти, як гістидин, тирозин, цистин та ін, (Укр. біох. ж., XXVIII, 1, 1956, 95).

2. Покривна тканина листків, стебел, частин квітки та інших органів рослин; шкірка.

Коли спори гриба достигнуть, епідерміс розривається і спори розносяться вітром, заражаючи інші рослини (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 224).

Значення в інших словниках

1. епідерміс — епіде́рміс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. епідерміс — -у, ч. 1》 Зовнішній шар шкіри у тварини і людини, що складається з багатошарового плоского епітелію. 2》 Покривна тканина листків, стебел, частин квітки та інших органів рослин; шкірка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. епідерміс — епіде́рміс (від епі... і грец. δέρμα – шкіра) 1. Зовнішній шар шкіри у людини й тварин, що складається з багатошарового плоского епітелію, поверхневі клітини якого роговіють.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. епідерміс — ШКІ́РКА (цупка зовнішня оболонка частин рослини), ШКУ́РКА, ШКУ́РА розм., ШКУРИ́НКА розм., ШКІ́РА розм., СКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НКА розм., ЕПІДЕ́РМІС біол.; ЛУШПА́ЙКА (у овочів, фруктів, насіння соняшнику).  Словник синонімів української мови