епідерміс
ЕПІДЕ́РМІС, у, ч.
1. Зовнішній шар шкіри у тварини і людини, що складається з багатошарового плоского епітелію.
Білки верхнього шару шкіри — епідермісу — особливо багаті на такі амінокислоти, як гістидин, тирозин, цистин та ін, (Укр. біох. ж., XXVIII, 1, 1956, 95).
2. Покривна тканина листків, стебел, частин квітки та інших органів рослин; шкірка.
Коли спори гриба достигнуть, епідерміс розривається і спори розносяться вітром, заражаючи інші рослини (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 224).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- епідерміс — епіде́рміс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- епідерміс — -у, ч. 1》 Зовнішній шар шкіри у тварини і людини, що складається з багатошарового плоского епітелію. 2》 Покривна тканина листків, стебел, частин квітки та інших органів рослин; шкірка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- епідерміс — епіде́рміс (від епі... і грец. δέρμα – шкіра) 1. Зовнішній шар шкіри у людини й тварин, що складається з багатошарового плоского епітелію, поверхневі клітини якого роговіють. Словник іншомовних слів Мельничука
- епідерміс — ШКІ́РКА (цупка зовнішня оболонка частин рослини), ШКУ́РКА, ШКУ́РА розм., ШКУРИ́НКА розм., ШКІ́РА розм., СКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НКА розм., ЕПІДЕ́РМІС біол.; ЛУШПА́ЙКА (у овочів, фруктів, насіння соняшнику). Словник синонімів української мови