епідерміс
ШКІ́РКА (цупка зовнішня оболонка частин рослини), ШКУ́РКА, ШКУ́РА розм., ШКУРИ́НКА розм., ШКІ́РА розм., СКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НКА розм., ЕПІДЕ́РМІС біол.; ЛУШПА́ЙКА (у овочів, фруктів, насіння соняшнику). Раптом помітила (Зоня) на письмовому столі біля попільнички помаранчеву шкірку (Ірина Вільде); Темно-зелена оксамитна хвиля ледве просвічувала з-під сміття: шкурки з кавунів, насіння.. напливали від байдаків (Леся Українка); Варвара розрізала великого з тонкою рябою шкурою кавуна (В. Козаченко); В .. карафці плавали лимонні шкуринки (Ю. Збанацький); На дні пляшки бовтаються вибілілі скорини лимона (І. Чендей); Ілько наддер шкоринку з картоплі (М. Стельмах); Родина Мартинюків жваво взялася до насіння, сповнюючи хату лушпайками і дружним тріскотом (Я. Качура). — Пор. шкаралу́па.
Значення в інших словниках
- епідерміс — епіде́рміс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- епідерміс — -у, ч. 1》 Зовнішній шар шкіри у тварини і людини, що складається з багатошарового плоского епітелію. 2》 Покривна тканина листків, стебел, частин квітки та інших органів рослин; шкірка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- епідерміс — епіде́рміс (від епі... і грец. δέρμα – шкіра) 1. Зовнішній шар шкіри у людини й тварин, що складається з багатошарового плоского епітелію, поверхневі клітини якого роговіють. Словник іншомовних слів Мельничука
- епідерміс — ЕПІДЕ́РМІС, у, ч. 1. Зовнішній шар шкіри у тварини і людини, що складається з багатошарового плоского епітелію. Білки верхнього шару шкіри — епідермісу — особливо багаті на такі амінокислоти, як гістидин, тирозин, цистин та ін, (Укр. біох. Словник української мови в 11 томах