епілог
ЕПІЛО́Г, а, ч.
1. Заключна частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв.
Епілогом роману [«Прапороносці»] є урочистий похід радянських дивізій через визволену чехословацьку столицю (Укр. літ., 10, 1957, 172).
2. перен., книжн. Кінець, розв’язка чого-небудь.
Організація революційного самоврядування, обрання народом своїх уповноважених є не пролог, а епілог повстання (Ленін, 9, 1949, 154);
Двадцятий вік іде до епілога (Дор., Тобі, народе.., 1959, 84).
Словник української мови (СУМ-11)