епілог —
епіло́г іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
епілог —
(твору) кінцівка, закінчення, Р. післямова, післяслово; П. кінець, розв'язка.
Словник синонімів Караванського
епілог —
-а, ч. 1》 Заключна частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв. 2》 перен., книжн. Кінець, розв'язка чого-небудь. 3》 У програмуванні – спеціальна група команд, що розміщується компілятором наприкінці кожного блоку та призначається для звільнення всієї пам'яті.
Великий тлумачний словник сучасної мови
епілог —
(гр. epilogos — закінчення) — картина або частина акту, яка доповнює основну дію в опері, балеті, кантатах, ораторіях тощо, що завершує твір (напр., Е. — апофеоз 'Слався' з опери М.Глінки 'Життя за царя', Е. — апофеоз 'Край український, рідна земля' з опери Є.Юцевича 'Кирило Кожум’яка').
Словник-довідник музичних термінів
епілог —
• епілог (грец. 'επίλογος — післямова, підсумок) 1) В давньогрец. трагедії і комедії заключне звернення до глядачів з поясненням зображеного.
Українська літературна енциклопедія
епілог —
епіло́г (від грец. επίλογος – висновок, післямова) заключна частина п’єси, повісті, роману, де розповідається про дальшу долю героїв твору.
Словник іншомовних слів Мельничука
епілог —
КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ'Я́ЗКА, ЕПІЛО́Г книжн.
Словник синонімів української мови
епілог —
Епіло́г, -га, з -ло́зі; -ло́ги, -гів (гр.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
епілог —
ЕПІЛО́Г, а, ч. 1. Заключна частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв. Епілогом роману [«Прапороносці»] є урочистий похід радянських дивізій через визволену чехословацьку столицю (Укр. літ., 10, 1957, 172). 2. перен.
Словник української мови в 11 томах