епілог

Кінець, поспів, (див. противн. пролог)

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епілог — епіло́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. епілог — (твору) кінцівка, закінчення, Р. післямова, післяслово; П. кінець, розв'язка. Словник синонімів Караванського
  3. епілог — -а, ч. 1》 Заключна частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв. 2》 перен., книжн. Кінець, розв'язка чого-небудь. 3》 У програмуванні – спеціальна група команд, що розміщується компілятором наприкінці кожного блоку та призначається для звільнення всієї пам'яті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. епілог — (гр. epilogos — закінчення) — картина або частина акту, яка доповнює основну дію в опері, балеті, кантатах, ораторіях тощо, що завершує твір (напр., Е. — апофеоз 'Слався' з опери М.Глінки 'Життя за царя', Е. — апофеоз 'Край український, рідна земля' з опери Є.Юцевича 'Кирило Кожум’яка'). Словник-довідник музичних термінів
  5. епілог — • епілог (грец. 'επίλογος — післямова, підсумок) 1) В давньогрец. трагедії і комедії заключне звернення до глядачів з поясненням зображеного. Українська літературна енциклопедія
  6. епілог — епіло́г (від грец. επίλογος – висновок, післямова) заключна частина п’єси, повісті, роману, де розповідається про дальшу долю героїв твору. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. епілог — КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ'Я́ЗКА, ЕПІЛО́Г книжн. Словник синонімів української мови
  8. епілог — Епіло́г, -га, з -ло́зі; -ло́ги, -гів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. епілог — ЕПІЛО́Г, а, ч. 1. Заключна частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв. Епілогом роману [«Прапороносці»] є урочистий похід радянських дивізій через визволену чехословацьку столицю (Укр. літ., 10, 1957, 172). 2. перен. Словник української мови в 11 томах