епілог

КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ'Я́ЗКА, ЕПІЛО́Г книжн. (завершення чогось з певним результатом); КРАЙ (закінчення, припинення якоїсь дії, стану); МЕЖА́ (закінчення чогось); ФІНА́Л (закінчення, завершення якоїсь справи, події); ФІ́НІШ (заключна, вирішальна частина — перев. спортивних змагань); АМІ́НЬ розм. (закінчення перев. з трагічним наслідком); ШАБА́Ш розм. (перев. закінчення роботи). На селі чутно було звуки, що знаменують кінець дня (Г. Хоткевич); — Батько, не питаючи мене, дав панові Никодиму слово. Я обурилась, але обурення тільки прискорило розв'язку (П. Колесник); Двадцятий вік іде до епілогу (П. Дорошко); — Думаю-гадаю і не бачу краю своєї печалі (І. Нечуй-Левицький); Пафос досяг межі (І. Франко); Така урочиста розмова про одруження й такий несподіваний фінал! (І. Ле); — Подумати, скільки було жертв, скільки втрат, а наближаємось до фінішу сильнішими, ніж стартували (О. Гончар); Охрім косив, а день ішов на амінь (Л. Боровиковський); Сьогодні Андрій Іванович мусив покинути роботу раніше, ще задовго до шабашу (Ю. Смолич). — Пор. закі́нчення.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

епілог — епіло́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
епілог — (твору) кінцівка, закінчення, Р. післямова, післяслово; П. кінець, розв'язка. Словник синонімів Караванського
епілог — -а, ч. 1》 Заключна частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв. 2》 перен., книжн. Кінець, розв'язка чого-небудь. 3》 У програмуванні – спеціальна група команд, що розміщується компілятором наприкінці кожного блоку та призначається для звільнення всієї пам'яті. Великий тлумачний словник сучасної мови
епілог — Кінець, поспів, (див. противн. пролог) Словник чужослів Павло Штепа
епілог — (гр. epilogos — закінчення) — картина або частина акту, яка доповнює основну дію в опері, балеті, кантатах, ораторіях тощо, що завершує твір (напр., Е. — апофеоз 'Слався' з опери М.Глінки 'Життя за царя', Е. — апофеоз 'Край український, рідна земля' з опери Є.Юцевича 'Кирило Кожум’яка'). Словник-довідник музичних термінів
епілог — • епілог (грец. 'επίλογος — післямова, підсумок) 1) В давньогрец. трагедії і комедії заключне звернення до глядачів з поясненням зображеного. Українська літературна енциклопедія
епілог — епіло́г (від грец. επίλογος – висновок, післямова) заключна частина п’єси, повісті, роману, де розповідається про дальшу долю героїв твору. Словник іншомовних слів Мельничука
епілог — Епіло́г, -га, з -ло́зі; -ло́ги, -гів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
епілог — ЕПІЛО́Г, а, ч. 1. Заключна частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв. Епілогом роману [«Прапороносці»] є урочистий похід радянських дивізій через визволену чехословацьку столицю (Укр. літ., 10, 1957, 172). 2. перен. Словник української мови в 11 томах