ерудиція

ЕРУДИ́ЦІЯ, ї, ж., книжн. Глибокі різнобічні знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях науки й життя; ученість, обізнаність, начитаність.

Він [І. Фран-ко].. визначається незвичайною плодовитістю, різностороннім талантом і науковою ерудицією (Коцюб., IIІ, 1956, 34);

Особливо відчутна була його ерудиція в орнітології (Смолич, III, 1959, 472).

Значення в інших словниках

1. ерудиція — еруди́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ерудиція — Ученість, обізнаність, начитаність, енциклопедичність; (у чому) знання, досвід.  Словник синонімів Караванського
3. ерудиція — [еирудиц'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. ерудиція — -ї, ж. Глибокі різнобічні знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях науки й життя; ученість, обізнаність, начитаність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ерудиція — (від лат. eruditio — освіченість) — глибока обізнаність в знаннях з певної галузі музичної науки або мистецтва, яка є важливою рисою особистості митця будь-якого спрямування.  Словник-довідник музичних термінів
6. ерудиція — еруди́ція (лат. eruditio – освіченість, вченість, від erudio – освічую) глибокі знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях, широка обізнаність, начитаність.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. ерудиція — Еруди́ція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)