естакада

ЕСТАКА́ДА, и, ж. Споруда у вигляді моста для підняття вверх шляхів сполучення, для переходу чи переїзду через залізниці, для завантаження та вивантаження чого-небудь і т. ін.

Понад вулицями і нижчими будинками побудовані естакади, по яких мчать раз у раз поїзди (Л. Укр., V, 1956, 253);

Покружлявши по гавані, вона [канонерка] об’якорилася, не пришвартовуючись до естакади (Ю. Янов., II, 1958, 77).

Значення в інших словниках

1. естакада — естакада – естокада Естакада – споруда (поміст) для прокладання залізничного або іншого шляху над землею. Естокада – прямий перпендикулярний удар шпагою, рапірою чи еспадроном при фехтуванні.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. естакада — естака́да іменник жіночого роду споруда  Орфографічний словник української мови
3. естакада — ЕСТАКАДА – ЕСТОКАДА Естакада. Мостова споруда для підняття вгору шляхів сполучення, переходу або переїзду через дорогу, причалювання суден, а також завантаження чи вивантаження чогось. Естокада. Прямий перпендикулярний удар рапірою, шпагою, еспадроном у фехтуванні.  Літературне слововживання
4. естакада — Эстакада — trestle, scaffold bridge — *Gerüstbrüсke, Leitwerk, Förderbrücke, Überladeplattform, Hochbahn, Hochgleis – споруда (поміст) для прокладання залізничного або іншого шляху над землею чи водою.  Гірничий енциклопедичний словник
5. естакада — -и, ж. Споруда у вигляді моста для підняття вверх шляхів, для переходу чи переїзду через залізниці, для завантаження та вивантаження чого-небудь і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. естакада — Поміст, див. віядук  Словник чужослів Павло Штепа
7. естакада — естака́да (франц. estacade, від прованс. estaca – паля, балка) споруда (поміст) для прокладання залізничного або іншого шляху над землею.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. естакада — Платформа або віадук для прокладення транспортної траси на певній висоті з метою усунення перешкод для наземного руху.  Універсальний словник-енциклопедія
9. естакада — Естака́да, -ди; -ка́ди, -ка́д (поміст)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. естакада — (фр.) 1. Споруда на рівних за висотою підпорах і з однаковими прогонами для проведення одного шляху над іншим. 2. Причальний поміст на підпорах і палях, під яким можливий проїзд. 3. Підводна пальова загорожа.  Архітектура і монументальне мистецтво