жаданий
ЖАДА́НИЙ, а, е.
1. Якого бажають, давно ждуть, про який мріють; довгожданий, жданий.
Грім ударив над землею, Дощ жаданий ось упав (Манж., Тв., 1955, 121);
Між кріпаками ходила таємна чутка про жадану волю (Мирний, III, 1954, 185);
Настала жадана хвилина (Хижняк, Тамара, 1959, 31).
2. Любий, дорогий.
Ріс же той хлопчик при неньці коханій, Що обіцяла ясну Долю і славу дитині жаданій, Як колихала до сну (Л. Укр., І, 1951, 341);
Зінька називала його милим, жаданим, говорила йому про свою тугу і свої почуття (Шиян, Баланда, 1957, 75);
// Який збуджує потяг, пристрасть.
Всі дивилися на неї, ..як проходила жадана, синьоока і рум’яна (Сос., Зел. світ, 1949, 51);
Притаманний усім брюнетам синюватий відтінок свіжоголеної шкіри робив ті неприступні губи ще більш жаданими (Вільде, Сестри.., 1958, 379).
Словник української мови (СУМ-11)