жадібність
ЖА́ДІ́БНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. жа́ді́бний.
При наближенні Шелюженка Стефа з неприхованою жадібністю стала розглядати його (Гончар, Маша.., 1959, 79);
Він знав усі батькові штуки, осуджував його жадібність і все більше і більше відхилявся від нього (Тют., Вир, 1964, 430);
Взявши з її рук глечик, він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Шиян, Баланда, 1957, 49).
Словник української мови (СУМ-11)