жадібність

ЖА́ДІ́БНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. жа́ді́бний.

При наближенні Шелюженка Стефа з неприхованою жадібністю стала розглядати його (Гончар, Маша.., 1959, 79);

Він знав усі батькові штуки, осуджував його жадібність і все більше і більше відхилявся від нього (Тют., Вир, 1964, 430);

Взявши з її рук глечик, він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Шиян, Баланда, 1957, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me