жадібно

ЖА́ДІ́БНО. Присл. до жа́ді́бний.

Маланка в одній сорочці вискакувала на поріг хати, підпирала голову долонею і жадібно стежила оком за весільною процесією (Коцюб., II, 1955, 30);

Жадібно хапав він срібні келехи з різьблених мисників, коштовні хутра, постави і все, що впадало йому в око (Тулуб, Людолови, І, 1957, 12);

Мишуня повернувся до вагончика, жадібно пив воду (Ю. Янов., І, 1958, 451);

*Образно. Уночі пішов дощ, земля жадібно всмоктала в себе живущі потоки води (Кач., Вибр., 1947, 54).