жайворонок

ЖА́ЙВОРОНОК, нка, ч.

1. Польова чи степова співуча пташка ряду горобцеподібних.

Защебетав жайворонок, Угору летючи (Шевч., І, 1951, 6);

Вийся, жайворонку, вийся Над полями (Рильський, І, 1956, 17);

*У порівн.Сапає [жінка], нахиляється до кожного листочка, співає тоненько, як жайворонок (Ю. Янов., І, 1958, 322).

2. Виріб з тіста, що формою нагадує жайворонка.

По хатах печуть пшеничні жайворонки із дзьобиком і крильцями (Ю. Янов., II, 1958, 182).

Значення в інших словниках

1. жайворонок — жа́йворонок іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. жайворонок — Жайвір, жайворон; (з тіста) булочка.  Словник синонімів Караванського
3. жайворонок — [жайворонок] -нка, м. (на) -нку/ -нков'і, мн. -нкие, -нк'іў  Орфоепічний словник української мови
4. жайворонок — -нка, ч. 1》 Польова чи степова співуча пташка ряду горобцеподібних. 2》 Виріб із тіста, що формою нагадує жайворонка. 3》 Про людину, у якої фаза найвищої фізіологічної активності припадає на першу половину дня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. жайворонок — Жа́йворонок, -ронка; -ронки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. жайворонок — Жайворонок, -нка м. 1) = жайворінок. Поле зеленіло, як оксамит зелений, сонечко зіходило, жайворонки співали. МВ. ІІІ. 9. 2) Испеченная изъ тѣста булочка въ видѣ птички, — такія булочки пекутъ въ день сорока мучениковь (9 марта), когда...  Словник української мови Грінченка