жайвороння

ЖА́ЙВОРОННЯ, я, с. Збірн. до жайворонок.

Поступово вгамовувалося жайвороння, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною (Цюпа, Краяни, 1971, 316);

Дивною красою сповнені світлі й неозорі далі весни, в піснях жайвороння, зеленому пуху дерев (Грим., Незакінч. роман, 1962, 208).

Значення в інших словниках

1. жайвороння — жа́йвороння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. жайвороння — -я, с. Збірн. до жайворонок.  Великий тлумачний словник сучасної мови