жалування
ЖА́ЛУВАННЯ¹ , я, с., розм. Дія за знач. жа́лувати 1.
Вона чула від тітки здебільшого саме бурчання та гримання і мало, дуже мало коли зазнавала жалування (Гр., Без хліба, 1958, 151).
ЖА́ЛУВАННЯ², я, с.
1. заст. Заробітна плата.
Він має вже перший чин і дістає щомісяця по тридцять карбованців жалування (Н.-Лев., IV, 1956, 328);
— За що їм тільки жалування платять? (Ю. Янов., І, 1958, 272).
2. іст. Подарунок, винагорода за послуги.
Ляпунов звернувся також із закликом до козаків і холопів, обіцяючи козакам «жалування», а холопам — свободу (Іст. СРСР, І, 1956, 163).
Словник української мови (СУМ-11)