жарений
ЖА́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до жа́рити 1.
Поївши добре вареників та карасів, у сметані жарених, ..вишнівкою на дорогу запили [пан хорунженко з панотцем] (Кв.-Осн., II, 1956, 195).
2. прикм. Приготовлений для їжі жаренням.
Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич, смажені в сметані карасі (Стор., І, 1957,184);
// у знач. ім. жа́рене, ного, с. Страва, приготовлена жаренням.
— Бач, понаходили… Треба хоч жареного їм поставити (Мирний, III, 1954, 148).
Словник української мови (СУМ-11)