жартик
ЖА́РТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жарт 1.
Баяніст починає приставати до вожатої з різними жартиками (Гончар, Тронка, 1963, 223);
Покинув [Філострат] свої жартики і заходився.. порядкувати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 240).
Словник української мови (СУМ-11)