1. Словник української мови в 11 томах

жартик

ЖА́РТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жарт 1.

Баяніст починає приставати до вожатої з різними жартиками (Гончар, Тронка, 1963, 223);

Покинув [Філострат] свої жартики і заходився.. порядкувати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жартик — жа́ртик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жартик — -а, ч. Зменш. до жарт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жартик — Жарт, -ту м. Шутка. З жарту і біда часом буває. Ном. № 12665. Як не прийме Бог гріха за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Смішками та жартами і одмовилась, а правди не сказала. МВ. І. 89. казати на жарт, жартом. Говорить въ шутку, шутя. Словник української мови Грінченка