1. Словник української мови Грінченка

жартик

Жарт, -ту

м. Шутка. З жарту і біда часом буває. Ном. № 12665. Як не прийме Бог гріха за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Смішками та жартами і одмовилась, а правди не сказала. МВ. І. 89. казати на жарт, жартом. Говорить въ шутку, шутя. Да я жартом на вас казав, а ви справді подумали. Чи ти жартом, чи навспражки так говориш? Котл. М. Ч. (1874), 387. Не в жарт. Не на шутку. Деякі тужать не в жарт. Г. Барв. 207. ум. жартик. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жартик — жа́ртик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жартик — -а, ч. Зменш. до жарт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жартик — ЖА́РТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жарт 1. Баяніст починає приставати до вожатої з різними жартиками (Гончар, Тронка, 1963, 223); Покинув [Філострат] свої жартики і заходився.. порядкувати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 240). Словник української мови в 11 томах