1. Словник української мови в 11 томах

жартливий

ЖАРТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що жартівли́вий.

[Наталка:] Я з Петром моїм щаслива, І весела, і жартлива (Котл., II, 1953, 42);

Очі її блиснули жартливим огником (Вас., І, 1959, 152);

Від багаття доноситься гучний регіт веселої юрми, чутно жартливі приспіви до танців (Коцюб., І, 1955, 184);

Гурт жінок Провадив там дискусію жартливу: Де саме міст відомий той лежав (Рильський, І, 1956, 421).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жартливий — жартли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. жартливий — -а, -е. Те саме, що жартівливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жартливий — Жартівливий, веселий Словник застарілих та маловживаних слів
  4. жартливий — див. веселий; жартівник Словник синонімів Вусика
  5. жартливий — ВЕСЕ́ЛИЙ (який своїм змістом викликає веселість, дає розвагу), ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, ЖАРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, ПОТІ́ШНИЙ. З веселою розмовою тихо посувалась юрма з гори в долини (М. Словник синонімів української мови
  6. жартливий — Жартливий, -а, -е = жартівливий. Я з Петром моїм щаслива і весела, і жартлива. Котл. Н. Полт. 345. Словник української мови Грінченка