жарт

ЖАРТ, ч.

1. род. у. Сказане чи зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка.

Дівчат він забавляв своїми вигадками та жартами (Н.-Лев., III, 1956, 318);

[Лісовик:] Доню, давно готові шати для царівни, але вона десь бавилась химерна, убравшися для жарту за жебрачку (Л. Укр., III, 1952, 244);

Почувся сміх, жарти, брязкіт казанків (Гончар, III, 1959, 78);

*У порівн. Трелі мелодії сиплються легкі, жваві, як жарти (Н.-Лев., III, 1956, 313);

// Що-небудь несерйозне, незначне.

— Що те ваше пекло? — сумує [чорт]. — Що та ваша кип’яча смола! Жарти… (Вовчок, VI, 1956, 266).

◊ Без жа́ртів — серйозно, не жартуючи.

Чи здужала, чи не здужала [Маруся], а коли батько каже без жартів.., то треба устати (Кв.-Осн., II, 1956, 59);

— Ну, а все-таки, мамо, без жартів: з чого це ви взяли, що я — боягуз? (Головко, II, 1957, 576);

Жарт жа́ртом; Жа́рти жа́ртами, у знач. вставн. сл. — уживається у значенні як не є, перев. з наступним протиставленням.

Жарт жартом, а се вже не жарт, як мене за печінки бере, ноги трусяться (Барв., Опов.., 1902, 207);

Треба б справді, — жарти, мовляв, жартами, — пустити якусь «рекламу» про пана Дерижанова (Л. Укр.,V, 1956, 228);

Жа́рти пога́ні — небезпечно жартувати, ставитись до когось, чогось необережно через можливі неприємні наслідки;

У (в, на) жарт (жа́рти) — несерйозно, жартома.

Хтось, мабуть, на жарти, раяв іти в університет (Мирний, II, 1954, 262);

— Кажуть [мама], що посадять мене в кропиву. Та я не боюсь кропиви. Це мама — в жарт (Ю. Янов., І, 1958, 266);

Не до жа́ртів — про скрутне становище, засмученість, стурбованість.

Забродчики жартували, сміялись, а Миколі було не до сміху, не до жартів (Н.-Лев., II, 1956, 231);

— А хто про тебе, рядового Ягідку, забуде в цей напружений час, то, чого доброго, ще й під трибунал піде… Тут не до жартів… (Гончар, III, 1959, 346);

Не жарт (жа́рти) — важливо, чимало.

[Личак:] Авжеж! По десять кілограмів на трудодень! Це, розумієш, не жарти (Мам., Тв., 1962, 478);

Не на (в) жарт — насправді; цілком серйозно; дуже.

У Гадини не на жарт мурашки забігали поза плечима (Фр.,VІІ, 1951, 131);

Миронівна сполошилась не в жарт (Ряб., Золототисячник, 1948, 152);

Професор Драга не на жарт захопився збиранням цих німих свідків страшної війни (Кучер, Чорноморці, 1956, 118).

2. род. а, літ., театр. Невеличка комічна п’са.

Написав я жарт, оперетку «Свиридон Холодний», але вона ще вимагає деяких поправок (Сам., II, 1958, 473).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me