жарт
Жарт, не на жарт, неабияк
Іменник жарт — дуже поширений в українській мові, мабуть, через веселу вдачу нашого народу. Це слово часто виступає в народних прислів’ях і приказках, а також у художній літературі: «З жарту й біда часом буває» (М. Номис); «Смішками та жартами одмовилась, а правди не сказала» (Марко Вовчок). Бачимо це слово й у таких висловах, як: «Жарт жартом, а це вже не жарт, як мене за печінки бере, ноги трусяться» (Ганна Барвінок); «Миколі було не до сміху, не до жартів» (І. Нечуй-Левицький); «Андрій намагався обернути все в жарт» (М. Коцюбинський); «Я тебе питаю без жартів, — сказав Роман» (І. Нечуй-Левицький).
Проте на сторінках сучасної української літератури це слово бачимо часом навіть там, де треба інших, що більше відповідають російському вислову не на шутку: «Він не на жарт здрейфив»; «Йосип не на жарт розсердився».
Наша класична література знала вислів не в жарт («Деякі тужать не в жарт». — Ганна Барвінок), а Російсько-український словник наводить прислівникову форму неабияк, що цілком відповідає російському не на шутку. Виходячи з цього, в наведених вище фразах треба було написати: «Він неабияк злякався (сплохував)»; «Йосип неабияк розсердився».
Значення в інших словниках
- жарт — жарт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- жарт — (словесний) ДОТЕП, (брутальний) фарс; ЗЛ. гра слів, пародія, епіграма, шарж|а|; ТЕАТ. комічна п'єска, ВОДЕВІЛЬ; мн. ЖАРТИ, сміхи, смішки, (вчинки) фіглі, витівки, комедіянтство. Словник синонімів Караванського
- жарт — [жарт] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- жарт — -у, ч. Сказане чи зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка. || Що-небудь несерйозне, незначне. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жарт — жарт: ◊ масні́ жа́рти вульгарні, непристойні жарти (м, ср, ст)||масні кавалки, перчені дотепи, перчені жарти ◊ перче́ні жа́рти = масні́ жа́рти Лексикон львівський: поважно і на жарт
- жарт — Він на жарт украв, а вони на правду б'ють. Іронія, коли громада сама карає зловленого злодія. Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати. Ліпше бути в веселім настрою, як хорим. Жарт — жартом, а правди не сховаєш. Коли хто оправдує себе жартом. Приповідки або українсько-народня філософія
- жарт — • жарт - веселий, розважальний твір, переважно малої форми. Здавна побутував в усній нар. творчості. Нерідко ставав першоосновою таких жанрів л-ри як бурлеск, інтермедія, водевіль, фарс, набуває худож. Українська літературна енциклопедія
- жарт — Жарти, баляндраси, баляси, веселощі, виверт, викрут, глузи, дотеп, дурносміхи, жартушечки, жартушки, зубоскальство, зубоскальці, кпини, насмішки, підколки, підкольки, прикладки, смішки, теревені-белевені, теревені-вені, хахи, хихички, шпилечки... Словник синонімів Вусика
- жарт — жа́рти жа́ртами; рідше жарт жа́ртом. Незважаючи ні на що, за будь-яких умов (уживається перев. як протиставлення наступному висловлюванню). Фразеологічний словник української мови
- жарт — ДО́ТЕП (влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком), ДО́КЛАДКА діал., ВІЦ діал.; СІЛЬ розм., ПЕ́РЕЦЬ розм. (те, що надає гостроти словам, висловлюванням). Вона регоче на всю хату і відбиває всі натиски гострим яким словом, влучним дотепом (Г. Словник синонімів української мови
- жарт — Жарт, -ту, -тові; -ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жарт — ЖАРТ, ч. 1. род. у. Сказане чи зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка. Дівчат він забавляв своїми вигадками та жартами (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах